Воркшоп творчої групи

У січні відбулося друге засідання творчої групи. Під час воркшопу члени групи говорили про підготовку руки дитини до письма та застосування різноманітних вправ з цією метою. Керівник групи Дюдюнова Т. А. запропонувала до перегляду презентацію «Підготовчі вправи до письма як шлях розвитку каліграфічних умінь та навичок» (переглянути можна за посиланням: http://krasnopys.blogspot.com/p/blog-page_72.html). Вчителі розглянули питання засобів попередження та корекції графічних відхилень у молодших школярів. Заїкіна А. В. провела з колегами ділову гру «Ігри та вправи для розвитку дрібної моторики рук у дітей». Результатом засідання є випуск буклету  «Підготовка руки дитини до письма: Поради батькам». 

Засоби попередження та корекції графічних відхилень у молодших школярів

В народі кажуть: «Хочу» - половина «можу». Для того, щоб дитина могла красиво писати, потрібно, щоб вона цього захотіла. Існує безліч способів зацікавлення малюків у спробах писати. Насамперед цьому сприяє використання різноманітної індивідуальної наочності:

·         дріт (шнурок) для моделювання літер та їх складових елементів;

·         прозора пластикова плівка для обведення літер та їх складових елементів;

·        ламінована рукописна абетка для практичних вправ учнів на розпізнавання вивчених елементів у структурі різних літер, пошук вивчених рядкових або великих літер та їх обведення за допомогою олівця чи капілярної ручки;

·        планшети, фольга, пластикові дощечки для тренувальних вправ у написанні елементів, літер, буквосполучень, слів;

·         стеки для письма на фользі та планшетах;

·         фломастери для письма на пластикових дощечках;

·        торбинки з наборами пластикових літер (на зразок тих, які використовують для оформлення стендів) із метою їх розпізнавання за допомогою тактильних відчуттів.

·         

Використання вчителем цієї та іншої індивідуальної наочності водночас сприятиме формуванню в учнів координації дій рухового та зорового аналізаторів, що забезпечить свідоме, а відтак міцне запам’ятовування школярами графічного образу літер алфавіту.

Вагоме значення для формування у першокласників інтересу до письма має також використання вчителем різних стимулів. Зокрема таких, як:

а) словесні судження на зразок: «Молодець! Сьогодні ти написав значно краще!»,

«Мені дуже сподобалася твоя письмова робота», «Я була переконана, що ти можеш писати краще» та ін..

б) виставки кращих зошитів учнів, їхніх письмових, контрольних робіт.

Беручи до уваги обмежені можливості слухового сприймання дитини, відтворення нею інформації з пам'яті, теоретичне пояснення  вчителя доречніше змінити практичними вправами учнів під керівництвом педагога. Це, зокрема:

-          визначення будови літери;

-          знаходження спільного і відмінного в елементах літер;

-          вигинання елементів з дроту (шнурка);

-          обведення через прозору пластикову плівку зразків написання зазначених елементів у зошиті з друкованою основою;

-          знаходження на ламінованій абетці всіх літер, у структурі яких є такий самий елемент;

-          письмо мокрим пальчиком літер на дошці (індивідуальній дощечці). 

Несформованість просторових уявлень заважає дитині дотримувався синхронності і пропорційності в написанні літер та їх складових елементів, що є однією з ознак каліграфічного почерку. Позбутися цього недоліку допоможуть традиційні вправи на обведення контурів предметних малюнків, фігур за трафаретами; заштриховування контурних малюнків різноспрямованими лініями; проведення прямих, вертикальних, горизонтальних, похилих ліній (ліворуч, праворуч), а також ламаних, хвилястих, петельних ліній перервним і неперервним рухом руки (у межах можливого); написання ліній, подібних до елементів літер тощо. 

Цій меті підпорядковані також вправи на формування у першокласників умінь орієнтуватися на сторінці зошита, зокрема в основному рядку.

Наприклад:

-          Поставте точку на початку верхньої лінії основного рядка. Трохи відступіть і поставте ще одну. Відступіть стільки ж і поставте наступну тощо.

Аналогічно виконуються завдання щодо нижньої лінії рядка, знаходження уявної середньої лінії між його верхньою і нижньою лініями.

Слабкість м'язів дрібної моторики руки легко подолати, якщо постійно тренувати учнів у ліпленні з пластиліну, солоного тіста, глини; у виготовленні витинанок, конструюванні,викладанні малюнків із пазлів, мозаїки; виготовленні за допомогою копіювального паперу саморобних розфарбовок та їх розфарбовуванні; виконанні пальчикових вправ.

Неточність та повільність рухів руки дитини під час письма зникне завдяки вправаму написанні довільного розміру літер чи їх елементів на чистих аркушах паперу, планшетах, пластикових дощечках. Відсутність на цих предметах робочих ліній дає вчителеві можливість сконцентрувати увагу дітей на дотриманні прийнятого зразка в написанні літер та їх структурних елементів, що є обов’язковою ознакою каліграфічного почерку.

Щодо ж до окремих індивідуальних особливостей молодших школярів ( наприклад, таких як: неохайність, недисциплінованість, непосидючість, неуважність, низький рівень сформованості умінь слухати й бачити), котрі заважають формуванню в них навичок каліграфічного письма, то їх неважко буде усунути за умови, що вчитель приділятиме достатню увагу формуванню в учнів загальнонавчальних умінь і навичок.

Засоби попередження та корекції графічних відхилень мають водночас забезпечувати розвиток учня як особистості, глибоке усвідомлення ним знань, опанування способів пізнання,, формування в школярів стійкого інтересу до навчання.

Використані джерела

1.      Балютіна К.М. Засоби попередження та корекції графічних відхилень у першокласників // Початкове навчання та виховання. - 2010.- №9.- С.42-47.

2.      Домбровська В..Подолання вад письма. Корекційні завдання для учнів 1-4 класів //Початкова освіта. - 2011. -№26. - С.3-30.

3.      Дорогавцева С. Розвиток тонкої моторики – шлях до каліграфічного письма//Початкова школа.  2010. - №8.

4.      Кирей І. Ф., Трунова В. А. Методика викладання каліграфії в початковій школі. - К.: Вища школа, 1994.

5.      Трунова В.А.  Методика каліграфії: Методичні рекомендації для студентів, вчителів початкових класів. – Одеса, 1991.

Як навчити дитину правильно тримати ручку і олівець

Ручку або олівець потрібно покласти на верхню фалангу середнього пальця, зафіксувавши зверху великим і збоку - вказівним. Безіменний палець і мізинець повинні бути загнуті всередину долоні або до основи великого пальця. Захопити ручку таким чином, щоб її нижній кінець був на півтора сантиметра вільним, а сама ручка - нахилена в сторону плеча. Вказівний палець повинен бути розслаблений, лежати вільно і невимушено, інакше рука швидко втомиться. Саме засіб для письма потрібно вибрати найпростіше: довжиною близько 15 см, що не товсте, без безлічі граней, які ускладнюють процес писання. Довгі сувенірні або рекламні ручки дуже незручні для навчання письму. 8 способів навчити дитину правильно тримати ручку

1. Метод пінцета

Для цього потрібно взяти олівець або ручку за самий кінчик трьома пальцями (великим, вказівним і середнім) і поставити на стіл, впершись його в поверхню паперу. Пальці плавно пересуваємо вниз, ковзаючи ними по олівця. Вони самі займуть правильну позицію, м`яко стискаючи олівець (ручку).

2. Укласти ручку «спати» Покажіть на власному прикладі, як можна укласти ручку спати. Уявімо, що середній палець - це ліжечко. Покладемо ручку на «ліжечко». Під «голову» (кінець ручки) потрібно підкласти подушечку вказівного пальця - «подушку». Зверху накрити ручку «ковдрою» - подушечкою великого пальця. Тепер сміливо починаємо писати. Рука під час письма спирається на загнутий всередину мізинець. 

3. За допомогою серветки

Нам знадобиться звичайна серветка. Її потрібно розділити навпіл, інакше для дитячої руки вона виявиться занадто великий. Затискаємо половинку серветки між безіменним пальцем, мізинцем і долонею. Просимо малюка рештою трьома пальцями взяти олівець так, щоб не випустити з долоньки серветку. Чудовим чином малюк буде правильно тримати олівець, поки серветка затиснута пальцями. 

4. Навчальна насадка Сучасні виробники канцтоварів винайшли спеціальні насадки на ручки і олівці. Вони виконані у формі різних веселих і барвистих звіряток, пташок, рибок. Такі насадки мають отвори для пальців і взяти ручку з насадкою неправильно просто неможливо. Ці насадки є як для правшів, так і для лівшів, а також окремо є насадка для столових приладів (ложки, вилки. До речі, читаємо статтю як навчити дитину тримати ложку).

5. Ручка-тренажер Stаbilо LеftRight з "підказкою для пальців Для дітей також були розроблені навчальні ручки. Вони мають тригранну форму, спеціальні поглиблення для пальців і значно полегшують процес листи. Вага цих ручок трохи менше, ніж звичайних. Виробники не забули і про яскравих кольорах і барвистому дизайні, щоб хто навчається було не нудно писати такою ручкою.

6. За допомогою крейди Навчання дитини малювання зазвичай починається з кольорової крейди. Якщо взяти пастельні крейди і розламати їх на шматочки довжиною близько 3 см, а потім запропонувати дитині помалювати ними, це якраз і дасть потрібний ефект. Короткі шматочки можна взяти в кулак, тому малюк поступово навчиться захоплювати крейда трьома пальцями, як нам і потрібно, і в подальшому зі знайомством з ручкою у нього не буде проблем. 

7. Гра в дартс Коли ваша дитина грає в метання дротиків, це теж сприяє виробленню навичок письма. Положення пальців на дротику точно таке ж, як і повинно бути на ручці, олівці. Вам потрібно всього лише запропонувати йому уявити, що ручка - це дротик, потім плавно спустити її до «мети» - папері.

8. Точка на пальчику Найпростіший спосіб - поставити яскраву крапку на верхній фаланзі середнього пальця. Поясніть дитині, що там ви відзначили місце, де повинна лежати ручка. Таку ж оцінку, але у вигляді лінії, можна залишити на нижньому кінці ручки або олівця. Розкажіть малюкові, що палець не повинен опускатися нижче цієї лінії.На цю подушечку ми і укладаємо ручку

Вправи для підготовки руки до письма

Розвиток дрібної моторики рук у дітей дошкільного віку

Що таке дрібна моторика і для чого вона потрібна

Під виразом «дрібна моторика» розуміється рухливість і вправність дрібних м’язів на кистях рук, чинена під зоровим контролем людини. Чим краще розвинена ця моторика, тим краще буде у малюка пам’ять, логіка, мова і мислення. Справа в тому, що в корі головного мозку зони, що відповідають за рух пальців рук і розвиток мовленнєвого апарату, розташовані дуже близько. Стимулюючи дрібну моторику, в корі головного мозку активізуються і ті процеси, які пов’язані з розвитком інтелектуальних і мовленнєвих здібностей.

Коли малюк ще зовсім маленький, мама бере його долоні і обережно розминає його пальчики по кілька хвилин на день. Поступово додаються масажні рух, не складні пальчикові вправи, ігри та інше. Коли малюк трохи підросте, йому слід давати чіпати на дотик різні поверхні, що відрізняються по своїй текстурі. Можна грати з ним в пісочниці, пропонувати в якості гри пришиті до тканини гудзики (наприклад, на розвиваючому килимку). Чим більше поверхонь опанує дитина у цей період, тим краще буде для його розвитку. Коли дитина подорослішала, з ним можна грати в різні корисні ігри.

Добре, якщо дитина привчиться зберігати іграшки в окремих коробках. Це дисциплінує його, навчиться складати деталі конструкторів, тримати їх в чистоті і порядку. Коробки добре зберігаються на полицях і в шафах в дитячій кімнаті дитини, не створюють видимості безладу.

У дошкільному віці діти продовжують розвивати дрібну моторику за допомогою спеціальних ігор і занять (малювання, ліплення, мозаїка, аплікації та інші). Змінюються та іграшки дитини. Тепер замість брязкалець і плюшевих ведмедиків в арсеналі з’являються конструктори, набори для творчості, мають безліч дрібних деталей. Деякі мами лякають, що давати дитині іграшки з дрібними открепляющимися предметами небезпечно, але ці побоювання марні: по-перше, грати малюк буде під контролем дорослих, а по-друге, користь від подібних захоплень буде величезною.

Способи розвитку дрібної моторики рук 

Існує безліч різних способів, які можна використовувати для розвитку дрібної моторики пальців рук дошкільнят. Розглянемо кожен із цих способів детальніше.

Пальчикові ігри

Пальчикові ігри – один з найбільш популярних і доступних способів розвитку дрібної моторики у дітей. Для занять не потрібно ніякої особливої підготовки (дидактичного матеріалу, умов для гри тощо). Займатися можна де завгодно і коли завгодно: у поліклініці в черзі до лікаря, по дорозі в дитячий сад або на гуртки та секції, на прогулянці, в транспорті і так далі. Причому будь-які дії пальчиками цікавіше підкріплювати яким-небудь цікавим віршем, піснею чи коротенькій казкою.

Для дітей, які перейшли з ясельної групи дитячого садка, пальчикові ігри рекомендується підкріплювати своєрідним реквізитом: кубиками, пірамідками і іншими дрібними іграшками. Можна разом коштувати вежу з кубиків, намагаючись зробити це таким чином, щоб будова вийшло міцне, акуратне і не руйнувалася від ненавмисного руху.

Вибираючи пальчикові ігри для дошкільнят, важливо стежити потім, щоб під час занять пальці встигали розслаблятися і відпочивати, тому вправи повинні чергувати в собі елементи напруження та розслаблення. Саме такі рухи будуть сприяти роботі м’язів і давати необхідний результат.

Скільки грати в пальчикові ігри залежить від віку малюка. Пам’ятайте, що для дошкільнят різниця у віці всього лише в один рік має колосальне значення. Якщо 4-х річний малюк може концентрувати увагу на якомусь одному виді діяльності близько 10-15 хвилин, для 5-ти річного цей інтервал збільшується, мало не в 2 рази і складає 20-25 хвилин.

На тривалість ігрових занять впливає і зацікавленість дітей. Якщо якась гра не подобається дитині, то навряд чи ви зможете утримувати увагу малюка на ній довгий час. Тому стежте і за тим, які переваги у вашого чада, вибираючи для нього пальчикові ігри для розвитку дрібної моторики.

Ігри-шнурівки

Цим розваг велику увагу приділяють дитячі логопеди і психологи. Напевно, багато батьків пам’ятають подібні іграшки ще з ясельного віку своїх дітей. Такі іграшки представляють собою безліч деталей з отворами під шнурок. Дитина може нанизувати їх на шнурок, просувати його в отвори, що дозволяє не тільки розвивати дрібні м’язи пальців рук за рахунок подібних нанизываний, але і за рахунок роботи з різними поверхнями, матеріалами і фактурами. Крім того, чим старше стає дитина, тим складніше повинна бути шнурівка на таких іграшках, інакше очікувані результати не виправдають себе.

Шнурівки, як і багато інші іграшки, швидко набридають дитині, тому однією-двома іграшками навряд чи можна обійтися. Але і витрачати багато грошей на придбання всіх можливих шнурівок не варто. Іграшку-шнурівку в змозі зробити будь-яка мама. Для цього знадобиться щільний картон, кольоровий папір або кольорові клаптики тканини, клей, шнурки, тасьма і трохи фантазії. Виготовляти такі іграшки можна разом з дитиною, це також позитивно вплине на розвиток моторики і загальний розвиток дитини.

Пальчикові фарби

Малювання – це один з ефективних способів розвитку дрібної моторики і не тільки з допомогою пальчикових фарб. Вміння дитиною тримати в руці олівець, акуратно розфарбовувати малюнок, не вилазячи на межі деталей, знадобиться йому для отримання навичок письма. Малювати з допомогою пальчикових фарб люблять усі діти без винятку. Вони не тільки сприяють розвитку дрібної моторики рук, але і допомагають освоїти кольору з дошкільниками.

«Мінусом» пальчикових фарб є те, що діти дуже сильно брудняться самі і бруднять все навколо. Досвідчені батьки рекомендують обов’язково готувати «плацдарм» для творчості і застеляти місце для малювання клейонкою. Замість альбомних аркушів все-таки краще використовувати ватман. Його можна розташовувати на клейонці або вішати на стіну або спеціальну дошку. Щоб фарба не зіпсувала весь інтер’єр квартири, не дозволяйте дитині малювати, де йому заманеться: для творчих поривів повинно бути конкретне місце. І творити краще в домашньому одязі, яку можна буде легко привести в порядок, випрати і почистити.

Конструктори

Завдяки роботі дошкільнят з конструкторами різних видів, включаючи Лего, можна розвивати моторику, просторове мислення, логіку, поняття кольорів і відтінків. На сьогоднішній день конструктор, мабуть, кращий спосіб активного розвитку дошкільника і підготовці його до подальшого навчання.

Однак, це не означає, що якщо батьки купили дитині-небудь з видів конструкторів (або всі), що тепер з розвитком їх чада буде все в порядку. Малюка потрібно зацікавити, показати, як працювати з тим чи іншим видом іграшок, а також вибрати конструктор в залежності від віку дитини.

Для дітей 3-4 років усі деталі конструктора повинні бути великими і легко збиратися в зачеплення. З дрібними деталями у малюків виникнуть проблеми: вони можуть їх розгубити, не зуміти поєднати їх з-за малого розміру, інтерес до такого розваги швидко пропаде. Чим старше стає дитина, тим дрібніше повинні ставати деталі в обраному для нього конструкторі. Дрібні складові конструкторських наборів не тільки позитивно впливають на розвиток моторики рук, але і сприяють тому, щоб дитина ставав більш зібраним, зосередженим і уважним до дрібниць.

Майбутньому першокласнику вже можна купити складний конструкторський набір, заняття з якими допоможуть розвивати просторове і логічне мислення, уяву, уважність.

Колірна гамма конструкторського набору також дуже важлива для розвитку дітей дошкільного віку. Збираючи вежі, будинки та інші споруди і конструкції, дитина вчиться дизайнерським навичкам, виробляє почуття стилю, працює не тільки з деталями, але і з кольором.

Щоб зацікавити дитину роботою з конструктором, відразу після покупки пограйте з ним разом. Зберіть вежу, автомобіль, літак або щось інше. Не вимагайте від дитини чітко слідувати запропонованим інструкцій, збирати тільки те, що показано на малюнках. Надайте дитині свободу для творчості, нехай фантазує, проявляє себе. Наступного разу запропонуйте дитині що-небудь зібрати самостійно і потім показати результати своєї творчості. Якщо після гри дитина не захоче відразу розбирати зібраний шедевр, не наполягайте. Нехай якийсь час корабель або палац покрасується на полиці в зібраному вигляді, адже дошкільнята – великі хвастунчики, і це нормально. Дитина починає пишатися плодами своєї роботи, прагнути в наступний раз зробити щось більш цінне, складне і красиве.

Аплікації

Займатися аплікацією під наглядом батьків діти можуть вже з 4 років. Вміння вирізати з кольорового паперу різні, іноді однакового розміру, фігурки розвиває м’язи кисті, привчає дитину до акуратності і розвиває уяву. Тут, також як і з конструктором, розміри вирізаних деталей аплікації обратнопропорциональны віком дитини. Якщо дитина ще мала, то цілком допустимо робити аплікації з 2-5 великих фігур (наприклад, квітка, будиночок). Чим старше стає дитина, тим дрібніше стають використовувані в аплікаціях фігурки. Наприклад, 6-ти річні діти вже цілком здатні вирізати кілька дрібних пелюсток для майбутньої ромашки, в будиночку можна зробити віконця, трубу, дим і так далі.

Також можна займатися виготовленням виробів з природного матеріалу, гудзиків, кольорових клаптиків тканини та іншого. Такі заняття добре впливають на розвиток фантазії і творчих навичок. Крім того, вироби з тонких смужок кольорового картону (квілінг) також досить ефективно розвивають моторику рук.

Ліплення

Ліпити можна з чого завгодно – все це сприяє розвитку моторики, мислення, уваги і творчих навичок. Можна придбати дитині пластилін, їх існує безліч видів і кожні батьки зможуть вибрати матеріал для ліплення на свій і смаки дитини. Докладніше про види пластиліну і як навчити дитину ліпити з нього всілякі вироби, читайте на нашому сайті в статті про ліплення з дітьми.

Можна виготовити матеріал для ліплення самостійно з борошна і солі. Таке тісто призначене для роботи малюків і дорослих, воно легко розминається, добре ліпиться. Крім того, після висихання такі вироби можна розфарбовувати фарбами, покривати лаком. Такі заняття сприяють розвитку фантазії, творчих навиків, естетичного смаку, логіки, мислення і дрібної моторики рук.

Орігамі та інші заняття з папером

Якщо мама захоплюється яким-небудь видом прикладного мистецтва, то її завдання полягає в залученні і дитини до цього заняття. Зараз у мережі є безліч матеріалів по виготовленню різноманітних виробів з паперу. Вони не тільки корисні для розвитку, але і є прекрасним дозвіллям для сім’ї. Напевно, багато сімей стикаються з тим, що дитина скаржиться на нудьгу. «Мені нічим зайнятися, нудно», заявляє чадо і оговтується до комп’ютера або планшета.

Між тим, плетіння кошиків з паперових трубочок, створення модульного орігамі не тільки позитивно впливає на моторику рук, але й виробляє посидючість, скрупульозність, акуратність у дитини.

Поради педагогів

Єдиний і, мабуть, найголовніша порада педагогів і психологів полягає в своєчасності занять. Не треба чекати негативних результатів, займатися з малюком треба з самого народження, регулярно і систематично.

Деякі батьки, народивши дитину, не поспішають обтяжувати себе розвиваючими заняттями. Коли ж виникає якась проблема (наприклад, малюк не розмовляє, або погано тримає ручку в руці), вони мобілізують усі сили і усувають проблему вправами і заняттями, але після цього дитина знову надається сам собі до нового «невідповідності» нормам.

Під час спільних занять намагайтеся викликати у дитини лише позитивні емоції. Частіше хватите його, підбадьорюйте і заохочуйте те, що він робить. Якщо щось не виходить у малюка з першого разу, запропонуйте йому допомогу.

Міняйте вид діяльності для дитини, щоб він не займався чимось одним. Всебічний розвиток дуже корисно для дітей, допомагає їм рости гармонійними особистостями. Фахівці рекомендують батькам частіше займатися з дітьми розвитком дрібної моторики, зацікавлювати його, навчати дитини в ігровій формі.

Умови, необхідні для вироблення в учнів правильних каліграфічних умінь

Успішне формування графічних навичок молодших школярів в значній мірі залежить від умов, в яких проходить навчання учнів каліграфічного письма. В оволодінні навичкою письма, як і будь-якою іншою руховою навичкою, важливого значення набувають підготовчі вправи. Основна мета таких вправ - підготувати руку дитини до письма, сформувати руховий стереотип, допомогти дитині позбутися тих труднощів, які виникають на початкових етапах оволодіння навичками письма. Отже, підготовка руки дитини до письма передбачає розвиток п'ясті руки й дрібних м'язів пальців: 

- координація рухів руки, пальців, очей, передпліччя; 

- окоміру (вміння визначити центр, середину, підпорядкувати рухи руки, очей контролю свідомості); 

- просторових уявлень (зліва, справа, внизу, над і під лінією, між лініями); 

- плавності, точності й ритму рухів; 

- уміння проводити протягом 0,5 хв. безвідривні лінії олівцем на папері, в зошиті. 

Заняття з підготовки руки дитини до письма потребують додержання певних гігієнічних вимог. Насамперед дітей треба посадити так, щоб стіл і стілець відповідали зростові дитини, дотримуватись правильної пози під час письма, уміння тримати ручку, правильне положення зошита. 

Поза під час письма 

Починаючи з першого дня занять, учитель навчає дітей, як правильно сидіти за партою, щоденно контролюючи їх на уроках. Обов'язковість і важливість уваги щодо цього зумовлені особливостями розвитку організму дитини І необхідністю запобігання викривленню хребта. 

Під час письма слід сидіти прямо, не спиратися грудьми на парту, відстань від грудей до столика парти мас дорівнювати товщині долоні (3-5см), бо нахил корпусу до парти заважає вільному диханню, порушує кровообіг, затримує розвиток грудної клітини, І призводить іноді до захворювання легенів. Плечі учня мають бути на одному (горизонтальному) рівні, бо неправильне положення тулуба може стати причиною захворювань хребта. Голову треба трохи нахиляти вперед так, щоб можна було вільно читати написане, а відстань від очей до парти мас дорівнювати 30-35 см. Це можна перевірити спершись ліктем на парту І кінцями пальців торкнувшись вушної раковини. Дотримуючись такого нахилу голови при письмі ми запобігаємо короткозорості, даємо змогу дитині охоплювати зором не тільки той рядок, на якому вона пише, а й сусідній. Це розвиває окомір, а також дає змогу застосувати зоровий контроль. 

Руки учня під час письма мають лежати так, щоб лікті трохи виступали за край парти, а обидва передпліччя перебували під кутом 45° щодо столика парти. Під час письма мізинець і безіменний (підмізинний пальці мають згинатись, а кисть руки рухатись в напрямі рядка, а в міру його заповнення повільно і плавно має посуватись І передпліччя). Правою рукою учень пише, а лівою притримує зошит, щоб він не совався. Кисть правої руки під час писання має бути на рівні середини грудей. Щоб надати стійкості корпусу під час письма, ноги, зігнуті в колінах під прямим кутом, слід поставити всією ступнею на підлогу або підніжку. Не слід виставляти ноги далеко вперед чи підгинати під себе, класти ногу на ногу або відсувати вбік, бо при втраті стійкості учень неминуче буде "лягати" грудьми на парту. Ступні ніг не обов'язково стуляти одна до одної; ліву можна трохи висунути вперед. 

Уміння тримати ручку 

Ручку під час письма треба тримати трьома пальцями: великим, вказівним І середнім. ЦІ три пальці перебувають у злегка зігнутому І спокійному стані. Не слід дуже стискувати руку, бо рука швидко втомиться. Вказівний палець має лежати на ручці зверху, середній підтримувати П з правого боку, а великий - з лівого. Ручку слід тримати не ближче як за 15-20 мм від кінця кульки чи пера (на палець), щоб було видно процес писання. Підмізинний І мізинний пальці трохи підігнуті до долоні. Вони є опорою кисті руки під час писання і мають злегка торкатися паперу та ковзати по ньому. 

Верхній кінець ручки на початку рядка має бути повернутий в бік правого плеча, а в процесі заповнення рядка відхилятися вліво. Якщо рядок дописується, то верхній кінець ручки розташований проти центра грудей. 

Щоб перевірити, чи правильно учень тримає ручку під час письма, треба підняти вказівний палець. Ручка утримується з боків великим І середнім пальцями, не випадає з рук, а залишається в тому самому положенні. Тільки за такої умови можна досягти бажаних результатів: учень правильно триматиме ручку не лише в початкових класах, а й наступних класах, у багатьох і них ця звичка залишається на все життя. 

Для того щоб допомогти учням виробити звичку правильно, каліграфічне писати, вчитель мусить знати найпоширеніші порушення правил тримання ручки: 

- зближення кінців пальців та надмірне напруження їх; 

- тримання ручки за П кінець; це не дає змоги плавно рухати рукою і с причиною некрасивого письма; 

- тримання ручки надмірно витягнутими пальцями - це також є причиною нечіткого почерку.

Від надмірного стискування ручки в руці пальці швидко стомлюються, тому темп і якість письма значно погіршуються. Отже, щоб запобігти перевтомі кисті і пальців руки, слід систематично стежити за правильністю тримання ручки, вчасно робити учням зауваження, регулярно проводити фізкультхвилинки, демонструвати перед класом правильне положення руки і ручки. Учитель, навчаючи письма, мусить не тільки контролювати, як учні сидять за партою, а й стежити за координацією рухів пальців правої руки, кисті та передпліччя. Практика показує, що учні, які правильно тримають ручку, не "лягають" корпусом на парту, не тримають в напруженні передпліччя, пишуть плавно, швидко і красиво. 

Не можна перевантажувати дітей письмом, бо рука, що лежить на мізинці, швидко стомлюється. Так, першокласники можуть писати не більше 10 хв. на уроці в І чверті І до 15 хв. в наступних; у 2 класі - до 20 хвилин. У 3 класі можна писати протягом 25-30 хв. за урок, в 4-до 35 хвилин, але для перепочинку слід проводити вправи для рук, очей, тулуба, фізкультхвилинки, а кожні 3-5 хв. у 1-2 класах, 5-7 хв. в 3-4 класах змінювати види роботи, тобто чергувати письмо з усними завданнями. 

Орієнтовні норми письма можна порівняти з обсягом тексту для контрольного списування. Перошкласник на кінець навчального року пише до 20 слів за урок, учень другого класу 25-35 слів, третьокласник - 35-60 (початок і кінець навчального року), учень у четвертому класі має писати 60-80 слів. 

Положення зошита 

Якість письма залежить також від положення зошита. Його слід класти на парту або стіл навскіс ( з нахилом вліво) так, щоб нижній лівий кут був проти середини грудей, а верхній правий був трохи відхилений праворуч від середини грудей. Від того, як лежатиме на парті зошит під час письма, деякою мірою залежить І правильна посадка учня за партою. Практикою встановлено, що як би вчитель не намагався на уроках стежити за положенням зошитів, деякі учні в процесі письма тримають їх неправильно, наприклад, кладуть перед собою майже прямо, внаслідок чого письмо стає прямим (вертикальним). З метою полегшення контролю за правильним положенням зошитів рекомендується накреслити на столику кожної парти, відступивши відстань на ширину зошита від правого нижнього краю, тоненьку похилу (під кутом 45 ) лінію світлою олійною фарбою. Пишучи на лівій сторінці, учень кладе зошит так, щоб лівий край його збігався з цією лінією, а при письмі на правій сторінці зошит кладеться до цієї ж лІнії зшитим корінцем. Отже, виконуючи умови, необхідні для навчання каліграфічного письма дітей, учитель виробляє у них не тільки правильний почерк, а й стежить за їх осанкою. 

Психолого-педагогічні основи формування каліграфічного письма

Письмо — це „система умовних лінійних (графічних) знаків для передавання тих чи інших елементів мови” . Мова і письмо з'явилися не водночас. Звукова мова виникла, можливо, 2 млн. років тому. Письму ж не більше 6-7 тис. років.

Ступінь досконалості графічної системи залежить від того, наскільки точно й однозначно вона в усій своїй сукупності може передавати звукову мову, її окремі елементи. Ідеальної графіки, зрозуміло, не існує: жодне звуко-буквене письмо не в змозі передати всіх відтінків природного звучання мови.

Формування навичок письма здійснюється у молодшому шкільному віці. Деякі особливості формування навчальних дій дітей 6-літнього віку пояснюються специфікою їх пізнавальних процесів: відчуттів, сприймань, пам'яті, уяви та мислення. Вікові особливості розумових дій шестиліток полягають у тому, що „кожний із вказаних компонентів розумової діяльності насичений руховим змістом, образами, переживаннями. Під час сприймання інформації у дитини активізується наочно-дійова форма мислення, потім додається образна і нарешті — понятійно-логічна” .  Така тріада мислення забезпечує переробку чуттєвої інформації та її узагальнення у складних навчальних схемах.

У моториці письма та читання реалізуються моторні компоненти мислення дитини, які обов'язково спираються на чуттєвий досвід.

Вироблення навчальних навичок відбувається у взаємодії дитини з дорослим. Він створює умови, за яких розвивається увага, пам'ять, розуміння власних способів пізнання. Саме тому важливо здійснювати діяльнісний підхід до організації навчання шестиліток читання та письма. Вчитель виступає як організатор навчальної діяльності, в якій дитина виконує складні рухові завдання. Засвоюючи дії, дитина не отримує інформацію в готових схемах, а діє самостійно. Таким чином відбувається розвиток психомоторних здібностей та інтелекту школярів.

Отже, в системі відчуттів, які дають основу для розумової діяльності (зір, слух, дотик, смак, температура), м'язові чуття мають найважливіше значення. Вони є тією внутрішньою динамічною інтуїтивною, особистісною силою, яка допомагає сприймати знання всім тілом, а не тільки головою.

У навчанні слід обов'язково поєднувати можливості мозку та тіла. Таке поєднання дає змогу мислити образами, символами. За цих умов мислення стає природовідповідним процесом, воно не порушує гармонію дитини з оточенням, а також забезпечує поступовий перехід від дійових форм мислення до понятійних.

Отже, навчання писати шестирічних першокласників не буде успішним, якщо вчитель не знатиме вікових, фізіологічних можливостей дітей, їхніх психологічних особливостей, зокрема: слабкий розвиток дрібних м'язів руки, недостатня координація рухів під час письма, низька опірність при тривалому напруженні, повільний темп, недостатня сформованість оптичного сприйняття графічного образу, недосконалість механізмів внутрішнього планування рухів і дій, перцептивного синтезу.

Учитель має враховувати специфіку самого процесу письма як складного комплексу дій для того, хто буде ним оволодівати, особливостей системи знаків, які має дитина засвоїти і набути навичок самостійного їх використання. Шестирічні першокласники будуть опановувати два алфавіти — друкований і писаний, а в алфавітах — накреслення малих і великих букв. Навчання читати і писати ітиме одночасно (паралельно) і тісно пов'язуватиметься з розвитком мовлення: збагаченням словникового запасу, упорядкуванням синтаксичного ладу, вимовних навичок дитини.

В процесі письма учням доведеться виділяти спеціальні операції і дії мовного характеру: аналіз звукового складу слова (встановлення послідовності звуків, з яких складається слово), уточняти фонемну приналежність, відмежовувати звуки від близьких за звучанням, розрізняти відтінки тощо.

Крім діяльності мовного характеру, учням доведеться фіксувати мовлення буквами, тобто використовувати умовні знаки, які служать способом закріплення (кодом) мови (61). Ці графічні знаки — буквене позначення звуків (фонем чи їх сполучень) — дитина спочатку читатиме (перехід від букв до вимови їх у словах), а потім і писатиме (перехід від вимовленого і почутого до букв, тобто правил орфографії). При цьому зображення знаків (букв) вимагатиме від шестирічок чіткого уявлення про той чи інший знак, бачити його і не один раз; знати, як приступити до його накреслення (звідки розпочати писати, як закінчити), тобто які рухи необхідно провести, щоб знак вийшов таким, а не іншим.

Під час формування графічних навичок письма, як і будь-яких навичок, у корі великих півкуль голови дитини створюються відповідні нервові зв'язки, умовні рефлекси, асоціації між почутим, вимовленим і побаченим словом, складом, буквою. Одночасно з реагуванням на той чи інший знак-символ дитина має виконати ряд правил: сісти за парту відповідно до вимог гігієни; розташувати зошит, взяти ручку і тільки після цього, дивлячись на зразок, приступити до написання букви.

Рухи під час зображення букв, складів, слів залежать від фізичного розвитку дитини, попередньої підготовки, взагалі психологічної готовності до навчання. Треба враховувати те, що в частини шестирічок недостатньо розвинена права рука, пальці не можуть протягом тривалого часу виконувати необхідні рухи.

Складність і багатоплановість дій при одночасному дотриманні декількох правил викликає у дітей напруження руки, а інколи і скованість усього тіла. Як наслідок рука втрачає свою рухливість, письмо уповільнюється, а вимога вчителя писати швидше приводить до гірших, а не кращих результатів. Тому в першому півріччі для шестирічних першокласників письмо має бути повільним. Таку вимогу ставив К. Д. Ушинський перед учителями, які навчали дітей 8—9-річного віку. Він радив зразу міцно закладати основи навичок письма, закріпляючи звичку до правильного сидіння. «Всі ці звички надзвичайно важливі для здоров'я дитини і для ходу самого навчання. Вони набагато легше засвоюються дітьми тепер, при перших легких завданнях, ніж пізніше, коли ці завдання стануть досить складними і займуть всю увагу дитини... Навчивши дитину триматися прямо, ми збережемо дуже багато часу пізніше, позбавимо себе від необхідності безперервних зауважень» .

Не вміючи добре координувати рух руки, дитина часто механічно в пришвидшеному темпі виконує рухи вгору, вниз, праворуч, ліворуч, змінюючи при цьому не тільки положення руки, а й фаланг пальців. І чим швидше вона намагається це зробити, тим очевиднішими стають її відхилення у зображенні певного символу. Форма, розмір, нахил, рух руки на рядку — все це вимагає від дитини зусиль, напруження уваги і часу для засвоєння. Якщо за таких умов засвоюються неправильні навички, то виправити їх важко.

Таким чином, процес письма для першокласників складається з цілого ряду вмінь, кожне з яких вимагає спеціальних вправ для їх відпрацювання.

Програма з навчання грамоти передбачає деяке відставання у виробленні в шестирічних першокласників графічних навичок письма, які вимагають більшої затрати відповідних м'язових, фізичних зусиль порівняно з навичкою читання. Тому вчитель не повинен форсувати швидкість письма, не прагнути забезпечити синхронність в оволодінні тією чи іншою буквою на уроках читання і письма.

Враховуючи психологічні особливості пізнавальної діяльності шестирічних першокласників, вчені-методисти пропонують здійснювати процес навчання письма за двома напрямками:

1. Формування відчуттів та здібностей керувати власним тілом.

2. Створення умов для сенсомоторної взаємодії з навколишнім світом.

В основі такого підходу лежить принцип формування вищих психічних функцій лівої півкулі (мова, складнокоординовані дії письма) через активізацію сенсомоторного рівня правої півкулі (відчуттів, емоцій). Перевага надається руховим методам з одночасним включенням всіх аналізаторів (зорового, слухового, дотикового, смакового, тактильного) за обов'язкового спілкування з кожною дитиною. Ці аналізатори м’язового чуття знаходяться в м’язовій системі тіла. Таким чином, через систему вправ дитина проектує відчуття та уявлення про власне тіло на особистісне Я і відповідно формує графічні навички.

Отже, навичка письма є синтетичною. Вона складається з цілого ряду вмінь, кожне з яких на етапі початкового оволодіння вимагає спеціальних вправлянь. До них належать вміння: писати вивчені букви з дотриманням правильного зображення всіх їх елементів; з'єднувати букви між собою, враховуючи графічні особливості кожної пари сусідніх літер; виконувати звуковий аналіз слова, правильно встановлюючи послідовність у ньому звуків; переводити звукові образи в графічні. Враховуючи складність для шестирічних дітей такого комплексу дій, виконуваних майже одночасно, слід окремі з них, наприклад, звуко-буквений аналіз слова, запроваджувати як вправи підготовчого характеру із застосуванням розрізної азбуки, що є для дитини також однією з форм письма — графічного зображення складу чи слова.

Навчання каліграфічного письма в початковій школі та програмні вимоги до нього

Згідно навчальної програми з української мови для початкової школи, на уроках письма учні засвоюють написання всіх малих та великих літер алфавіту, найпоширеніші види з’єднань елементів букв. В учнів відпрацьовуються початкові вміння списувати букви, склади, слова і речення, подані рукописним та друкованим шрифтами; записувати на слух одно-, дво- і трискладові слова, написання яких збігається з вимовою; звіряти написання із зразком на основі поскладового напівголосного промовляння; здійснювати виправлення допущених помилок.

Зміст занять з каліграфії визначається програмою школи та темою й метою уроку. Так, у 1 класі це вправи для розвитку кисті правої руки і пальців, окоміру, написання букв у порядку ускладнення їх по групах (за генетичним методом після букваря), а також письмо складних для написання букв. Крім цього, діти повинні навчитися писати склади, слова й речення, а також зв’язні тексти. Певне місце мають займати вправи на письмо окремих складів та складних для дітей буквосполучень; письмо під такт сприяє поступовому переходу учнів від письма повільного до скоропису. Ці уміння в процесі всього навчання в початкових класах поступово переходять у навички. Так, у 1 класі програма вимагає в добукварний період розпочинати навчання письма з підготовчих вправ.

У добукварний період учні вже одержують деякі навички з письма основних елементів букви, підготовлюють себе до письма в цілому.

У букварний період навчання каліграфічного письма проводиться за букварем (за звуковим аналітико-синтетичним методом). Учні мають навчитися зв’язного і ритмічного письма букв та сполучень їх у словах; вчитися писати великі та малі букви друкованим і рукописним шрифтами; виробляють навички записування слів і речень (у 2-3 слова) після

попереднього аналізу їх учителем, а потім самостійно. Порядок вивчення букв визначається програмою для початкової школи (1 клас).

У післябукварний період школярі вдосконалюють навички каліграфічного письма за генетичним методом, тобто всі малі та великі букви алфавіту вивчаються за групами відповідно до складності написання їх .

Навчання дітей каліграфії має проводитися за зразками вчителя на класній дошці і в зошитах.

У «Навчальній програмі для загальноосвітніх навчальних закладів 1 – 4 класах» написано, що враховуючи вікові особливості розвитку шестирічних учнів (слабкість дрібних м'язів руки, недостатня регуляція рухів під час письма, значна стомлюваність за тривалого напруження, недостатня сформованість зорового сприйняття графічного образу букви), програма не рекомендує форсувати навчання письма.
Програма не передбачає обов'язкового навчання першокласників безвідривного письма – за винятком тих випадків, де безвідривне поєднання букв є природним (ми, пе) і не потребують повторного проведення по одній і тій самій лінії чи руху руки у зворотному напрямку по цій самій лінії (ол, по, оо).
На різних етапах зміст навчання письма буде різним, проте треба завжди бути послідовним у його вивченні та йти дорогою від простого до складного. Саме тому на початковому етапі навчання в школі формування писемного мовлення розглядається як мета навчання. Але дорога до писемного мовлення досить тривала і далеко не проста. Успіх на багато в чому залежить від того наскільки добре сформовані базові навички письма. Тому навчання письма у початковій школі має велике значення для учнів.
Культура писемного мовлення передбачає грамотне, правильне висловлення думки за допомогою графічних знаків – літер (на письмі), охайне, чисте, відповідно до мовних норм, каліграфічних та естетичних правил, письмо.

Використовуючи найрізноманітніші методичні прийоми ,вчитель забезпечує виконання програмових вимог щодо формування навичок каліграфічного письма та запобігає графічних відхилень у молодших школярів.

З історії виникнення методів формування каліграфічних навичок

Розвиток методики краснопису щонайтісніше пов'язані з історією писемності, на виникнення і розвиток якої, в свою чергу, вплинули етапи історичного розвитку суспільства, розширюються і ускладнюються потреби людей у ​​спілкуванні, досягнення науково-технічного і культурного прогресу людства, різко вплинуло на відбір знарядь, матеріалів і способів письма. У давні часи люди, охочі передати свої думки, записати їх, висікали, вирізали письмена на камені, металі, глині, дереві. Пізніше з'являються м'які матеріали: папірус, пергамент, полотно, папір; нові знаряддя письма: очеретяна паличка, пензель, гусяче перо, сталеве перо, нарешті, кулькові ручки. 

Як і в будь-який інший сфері педагогічної науки, в області навчання чистописанию йшла боротьба ідей, думок, методів. Перемагало за звичаєм те, що на певному етапі більше задовольняло запити суспільства. 

У XVII столітті навчання письма було дуже складним, застосовувався в основному метод механічних вправ, переписування. Учні кілька місяців змальовували одні й ті ж букви в алфавітному порядку, потім склади, потім пропозиції, часто не вміючи прочитати написаного. При навчанні письма не враховувалися ні графічні труднощі письмового алфавіту, ні труднощі оволодіння грамотою. 

Тільки при Петрові I шрифт був спрощений. Російські люди стали писати загальновживаним європейським шрифтом за зразком латинських букв. Лист значно спростилося. 

І тільки через деякий час навчання письму ввели в курс початкової школи як навчальний предмет. Воно входило в цикл предметів мистецтва. Вчителя краснопису одночасно були вчителями малювання і креслення. Важливо було писати красиво і скоро. У середині XIX в. з'являється ряд посібників до навчання скоропису: В. Половцев «Курс скоропису», Ходоровський «Курс скоропису», Баранцевіч «Керівництво скоропису», П. Є. Градовоев випустив прописи, що дають зразки ділового листа: відомостей, рахунків, розписок, векселів і т. д. 

Розширюються потреби суспільства в письмі, розвиток діловодства та різноманітної ділової переписки вимагали подальшого спрощення шрифту для прискорення та збільшення обсягу вироблених записів. Цивільний шрифт, який був створений за Петра I, вже не задовольняв запити суспільства в швидкості. Стало питання про зміну не тільки шрифту, але і методів навчання письма, яке йшло у відриві від навчання читанню. Букви писалися в алфавітному порядку від «а» до «іжиці». Основним методом навчання письма було механічне повторення незліченних вправ в листі літер, слів і речень.

К.Д. Ушинський створив у 1824-1870 роках нову методику в повному її обсязі. Він ввів звуковий аналітико-синтетичний метод навчання грамоти. Ушинський також пропонував навчати дітей письма спільно з читанням, тобто осмислено. Таким чином, порядок навчання письма залежав від порядку навчання читання. Внаслідок введення нової методики учні стали опановувати листом більш успішно. Цей принцип зберігся і застосовується в школах в даний час [20]. 

Удосконалення методів йшло по лінії обліку закономірностей формування графічних навичок письма, зручності при листі, збільшенні частки свідомості при написанні. Таким чином, воно було пов'язано з розвитком суміжних наук - педагогіки, психології, шкільної гігієни, фізіології, що вивчають в тій чи іншій мірі процес листи з певних точок зору. 

В кінці XIX в. і на початку XX століття з'являється різноманітна методична література з навчання дітей письма. Серед них треба відзначити методичні посібники І.Є. Євсєєва. Його методика навчання чистописання перевидавалася неодноразово: у ньому дано історичний огляд і витік окремих методів навчання краснопису, докладно викладаються порядок вивчення літер за групами та методичні прийоми навчання письма, додаються прописи і зразки різних шрифтів. 

З кінця XIX століття в практику школи впроваджуються деякі дослідження вчених-гігієністів. Виробляються гігієнічні вимоги до посадки, розробляється найбільш зручна для занять листом меблі - шкільна парта професора Ф. Ерісмана. 

Дискутується ряд питань при навчанні дітей письма: навчати прямому чи похилому письму, по косій сітці або без неї. Виявилося, що пряме лист не зменшило ні випадків викривлення хребта, ні короткозорості, ні косоокості. Перевага похилого листи виявлялося насамперед у тому, що воно було більш швидким і зручним. 

У цей час у системі навчання письма отримують поширення такі методи, як копіювальний, лінійний, ритмічний, генетичний, метод Карстера. У різні роки перевага віддавалася якогось одного з них. 

Навчання чистописанию копіювальним (стігмографіческім) методом полягає в обведении літер, надрукованих у спеціальних зошитах (точками, блідими чорнилом) або написаних від руки вчителем олівцем. Метод був введений в школу в XIX столітті і був розрахований на те, що тривале, хоча й механічне, обведення прописних зразків листа має у результаті виробити правильну форму букв. 

Євсєєв І.Є. і Ф.В. Греків критикували цей метод, кажучи про те, що таке письмо не веде до свідомого оволодіння почерком, а побудовано на механічному, притупляє розум у вправі. 

Однак Писаревський Д.А. та ін вважали, що вміле застосування цього способу може дати певний ефект і при виправленні почерків учнів третіх класів. Отже, застосування даного методу можливо, але нетривалий час. 

Лінійний метод бере свій початок у далекому минулому. В основі цього методу лежить шрифтової підхід до навчання - точні і завжди однакові відстані між елементами літер, точні пропорції висоти і ширини букви і її частин, тобто букву, а отже, і слова можна було писати, користуючись допоміжною сіткою, визначальною висоту листи літери в цілому і її половини, нахил, відстань між елементами і т.д. 

Графічна сітка стала застосовуватися з 1857 р. в Німеччині. Вона швидко поширилася, але й так само швидко вийшла з ужитку, так як було доведено, що часта навкісна сітка не сприяла розвитку навичок письма, формуванню окоміру, а призвела до сковування руху руки і порушення зору. 

Генетичний спосіб полягає в тому, що літери вивчаються в порядку від графічно простий формою літери до графічно складнішою. За складом подібних елементів літери розбиваються на групи по наростаючій графічної складності. 

Генетичний спосіб був відомий дуже давно. Цей спосіб застосовувався ще Песталоцці. Даний метод був перенесений в російську школу зі шкіл Європи, і в свій час він зіграв позитивну роль, прийшовши на зміну механічним вправам. Д.А. Писаревський вважав, що цей метод найбільш підходящий для початкового оволодіння письмом. 

Останнім часом цей метод застосовують для відпрацювання форми літер у післябукварний період. Поступове наростання труднощів відбувається не тільки при вивченні форми букв, але і в періоді від однієї разліновкі до іншої, в переході від поелементного до побуквенно, потім до безвідривного письма. 

Тактичний (ритмічний) метод - Це лист під рахунок, в однаковому для всіх учнів темпі, ритмі. 

Більшість методистів говорять про те, що цей метод для роботи з усім класом підвищує інтерес до занять, розвиває впевненість в плавності рухів руки, сприяє встановленню потрібної швидкості листи. 

Але при тривалому і постійному застосуванні такого способу діти швидше стомлюються, у них притупляється інтерес до роботи. 

Метод навчання письма шляхом прописування спеціальних вправ для розвитку рухів руки: пальців, кисті, передпліччя. Цей метод увійшов в історію краснопису як метод англійця Карстера, який описав його на початку XIX ст. При застосуванні цього методу досягаються вільні, упевнені і швидкі рухи руки: спочатку лист 19 елементів в крупному плані, потім літер, пов'язаних особливими штрихами, потім слів без всяких допоміжних ліній. Такі розчерки необхідні оволодіння умінням користуватися напрямом, простором аркуша та розвитку свободи і легкості руху руки. 

У цьому параграфі розглянуті традиційні способи навчання краснопису. Як видно, в практиці широкого навчання жоден з розглянутих методів в якості єдиного не виправдав себе. Отже, при навчанні дітей письма доцільно використовувати сукупність вищевказаних методів [12]. 

В даний час існує безліч різних підходів, спрямованих на удосконалення каліграфічних навичок. Таких, як навчання письму за системою Занкова І.В. і системі Ельконіна Д.Б., Давидова В.В., а також традиційні програми навчання.

Також сучасна методика вважає важливою умовою успішного навчання каліграфії формування у молодших школярів внутрішньої потреби в акуратному, розбірливому, естетично витриманому оформленні всіх виконуваних записів. Без появи і подальшого збереження такого мотиву каліграфічна робота, навіть успішна на перших етапах навчання, згодом виявиться зведеною нанівець. 

Таким чином, ключовим поняттям у методиці навчання початкового письма є «графіка». У зв'язку з цим пояснимо похідні від цього поняття терміни. 

Графічний навик - автоматизований спосіб диференціювання і перекодування звуків (фонем) мови у відповідні літери, а також накреслення їх на папері. 

Каліграфія - мистецтво гарного письма, тобто писати правильним (чітким) і стійким почерком. 

Каліграфічні помилки - це порушення пропорції елементів букв по ширині, висоті і куту нахилу. Вони є наслідком несформованості координації рухів пальців, кисті, передпліччя і плечового відділу руки. 

Зорові елементи - відносно закінчені частини малюнка букви, на які вона закономірно розчленовується в процесі її зорового сприйняття і які легко співвідносяться з певними формами: овал, полуовал, пряма лінія, лінія з заокругленням з одного боку, лінія з заокругленням з двох сторін, лінія з петлею, лінія з четвертним овалом і плавна лінія. 

Зоровий образ літери - Це зорове, більш-менш адекватне уявлення про форму буквеного знака. Зорово-руховий образ літери - уявлення про цілісному, відносно завершеному русі руки при відтворенні літери на папері, яке здійснюється на основі зорового уявлення про її формі, знання послідовності начерки її рухових елементів і за рахунок коригуючого контролю очі. 

Отже, метою роботи по формуванню правильного почерку, по програмі 1-4 одинадцятирічної школи, є формування чіткого, красивого і швидкого письма. У завдання спеціальних занять входить розвиток дрібних м'язів і свободи руху руки, відпрацювання правильного начерки бук, раціональних з'єднань, досягнення ритмічності і плавності письма. 

При навчанні шестирічних школярів початкового письма головною метою є формування елементарних графічних навичок. Освоєння графіки пов'язано з розвитком просторових уявлень, вдосконаленням дрібної моторики, відпрацюванням ритмічності, плавності руху руки. Дана методика орієнтована також на концепцію розвиваючого навчання, що включає в формування графічного досвіду освоєння і використання дітьми низки розумових операцій: аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення і класифікації. Основу даної методики складає принцип одноваріантного начерки й поелементного вивчення літер, реализующегося за допомогою нових методичних прийомів: аналітичного сприйняття і практичного конструювання буквених знаків.