Причини, що стримують формування каліграфічного почерку

Загальновідомо, що з того моменту, коли дитина вперше взяла в руки ручку, у домінантній півкулі її мозку починає формуватися новий нервовий центр, який сприяє розвитку мовлення, мислення та, зокрема, таких особистісних якостей, як уважність, спостережливість, охайність, дисциплінованість, уміння доводити справу до кінця тощо. Отже, формування в школярів каліграфічного почерку забезпечує їхній розвиток як особистостей.

Однак, як показує досвід, на початковому етапі навчання значна частина вчителів початкових класів відчуває труднощі у формуванні в школярів, зокрема, з особливими освітніми потребами, каліграфічного почерку, зокрема,. На мій погляд, пошук шляхів розв’язання даної проблеми варто розпочати з встановлення причин, що стримують досягнення позитивних результатів у цьому напрямку.

Відхилення першокласників від усталених норм написання літер є наслідком сукупності причин, що мають різноплановий характер. Серед них:

1.​ Вікові психофізіологічні особливості шестиліток

·​ Відсутність стійкої мотивації до навчання.

·​ Низька опірність при тривалому напруженні.

·​ Обмежені можливості слухового сприймання.

·​ Недорозвинення слухового аналізатора та повільність розпізнавання зорової інформації (графічного образу літери, зокрема, рядкової).

·​ Несформованість просторових уявлень.

·​ Невміння синтезувати частини (елементи) в ціле (букви).

·​ Нестійкість уваги.

·​ Погане відтворення інформації з пам’яті.

·​ Недостатня здатність виконувати дії за нерозчленованою інформацією.

·​ Недостатня спроможність у фонетичному аналізі та синтезі слів.

·​ Неточність та повільність рухів під час письма через слабкість дрібної моторики руки.

2. Окремі індивідуальні особливості першокласників

·​ Темперамент (наприклад, флегматик повільніше засвоює навчальний матеріал, потребує більше часу на його відтворення).

·​ Властивості характеру (зокрема, неохайність, недисциплінованість, непосидючість, неуважність).

·​ Різниця порівняно з іншими учнями класу в розвитку мовлення, мислення, пам’яті, просторових уявлень, уваги; у рівні сформованості уміння слухати, бачити; затримка темпу формування емоційно-вольової сфери.

·​ Стан здоров’я (слабкий зір, поганий слух, відставання в психічному чи фізичному розвитку, каліцтва ведучої руки).

·​ Ліворукість.

·​ Мовленнєві вади.

·​ Наявність набутої в дошкільний період звички неправильно тримати ручку в руці, писати елементи літер.

·​ Гіперактивність чи гіперповільність.

3. Недоліки в організації навчального процесу

·​ Невідповідність освітлення, повітряного, температурного режимів, кольору і розміру парти санітарно-гігієнічним вимогам, що сприяє розвиткові таких професійних хвороб школярів, як викривлення хребта і короткозорість.

·​ Низька якість класної дошки та крейди.

·​ Недостатня увага з боку вчителя питанням:

а) організації робочого місця кожного школяра (мається на увазі захаращеність парти зайвими предметами; відсутність на ній спеціальної підставки для підручника, яка дозволяє вивільнити місце для зручного розташування руки першокласника під час письма, та сприяє попередженню перевтоми її м’язів; неправильне розміщення підручника (у праворуких він має знаходитися зліва: на кінчику чи посередині парти) і зошита під час письма, без чого учень на зможе дотримувати потрібного нахилу в написанні літер);

б) формування у школярів умінь швидко й чітко виконувати вказівки вчителя, а також дотримуватися інструкції в процесі самостійного виконання письмових вправ чи завдань, орієнтуватися на сторінці зошита;

в) забезпечення учнів необхідною кількістю індивідуальноїнаочності, завдяки якій здійснюється у с в і д о м л е н н я дітьми навчального матеріалу.

·​ Невідповідність кулькової ручки будові дитячої руки (наприклад, занадто товста чи важка).

·​ Нераціональне чергування праці і відпочинку школярів, що призводить до швидкої перевтоми дітей, а відтак зниження їх працездатності, та є однією з причин появи негативних зрушень у психічному й фізичному здоров’ї учнів.

·​  Недотримання педагогом вимог щодо культури записів на дошці, у зошитах і щоденниках школярів.

·​  Відсутність своєчасного та належного контролю за якістю письма першокласників.

4.​ Недостатній рівень методичної майстерності вчителя через:

·​ Недостатнє розуміння ним важливості формування графічної навички

письма для розвитку особистості кожного учня.

·​ Відсутність необхідної теоретичної підготовки.

·​ Поверхове знання вікових психофізіологічних та індивідуальних особливостей першокласників, що унеможливлює організацію педагогом диференційованого підходу до навчання їх письма.

·​ Наявність звички планувати навчальну роботу без урахування результатів аналізу діагностичних даних, на основі яких учитель легко міг би встановити причини графічних відхилень окремих школярів та визначити напрямки індивідуальної корекційної роботи з ними.

4.​ Недоліки традиційної методики

·​ Навчання учнів письма здійснюється шляхом нав'язування їм знань. Мається на увазі надання переваги:

а) монологу вчителя  Спостереження за діяльністю вчителів початкових класів показали, що їх мовлення забирає від 26 до 30 хвилин уроку. До того ж, подання навчального матеріалу не завжди має адекватне віку мовне оформлення, що утруднює процес осмислення його учнями.

б) фронтальній роботі педагога з класом, замість організації практичної роботи кожного учня (самостійно чи в парі) з індивідуальною наочністю, яка забезпечує осмислене сприймання школярами навчальної інформації, а відтак її міцне запам'ятання;

в) репродуктивній діяльності учнів, зокрема, копіюванню. «Навчання каліграфічного письма є здебільшого актом наслідування, тому головною умовою в досягненні потрібних якості і темпу письма учнів... є особистий приклад викладача.";

г) оцінним судженням педагога про роботу учнів на уроках письма, у той час як формування у школяра взаємо- і самооцінних суджень є надзвичайно важливим для формування в нього каліграфічного почерку та становлення його як особистості.

·​ Навчальна інформація, що пропонується першокласникам на уроках навчання грамоти, має калейдоскопічний зміст, а отже, призводить до розпорошення уваги дітей, заважає отриманню ними системних знань.

·​ Зміст речень, пропонованих учням для списування в зошитах з друкованою основою, не завжди коректний, зрозумілий та цікавий дітям шестирічного віку. Значна їх частина не виражає закінчену думку, має однотипну структуру, тощо.

Такий підхід аж ніяк не сприяє формуванню мотивації учіння першокласників, яка є запорукою їх успішності в навчанні письма.

·​ На початковому етапі навчання школярів письма рекомендується використання зошита з графічною сіткою № 1. Однак,

по-перше, багатослівна та варіативна назва кожної лінії цього зошита є складною, а для окремих учнів, навіть, непосильною для запам’ятання

по-друге, те, що верхня, стосовно даного робочого рядка, міжрядкова лінія одночасно є нижньою міжрядковою лінією, стосовно попереднього робочого рядка, а в назвах ліній повторюються однакові слова (верхня, нижня, рядкова, міжрядкова, лінія), вносить плутанину в зміст навчальної інформації, тим самим утруднюючи її осмислення першокласниками. І це в той час, коли, крім назв ліній, їм одномоментно (!)треба пам'ятати:

-​ якої пози дотримувати під час письма (“Зразковою посадкою вважається така, за якої дитина сидить рівно, не спираючись грудьми на парту. Голову нахиляє вперед, щоб видно було написане. Відстань від зошита до очей - приблизно на висоту передпліччя і розгорнутої долоні. Плечі на одному рівні.

Руки мають лежати на парті так, щоб лікті тільки трохи виступали за її межі. Тоді дитина, спираючись на парту м'якими м'язами внутрішнього боку передпліччя, забезпечує можливість коливальних рухів усієї руки під час письма і цим сприяє легкому пересуванню руки уздовж рядка.”;

-​ яке положення має займати зошит на парті (“За традицією ми навчаємо дітей похилого письма. Зошит при цьому розташований так, що нижній його край утворює з краєм парти кут приблизно 25°, відкритий праворуч. У процесі письма домагатися, щоб похилі лінії сітки зошита і основні елементи букв (ті, що створені рухом пальців зверху вниз) були розташовані під прямим кутом до нижнього краю парти, направлені на груди учня.”);

-​ як тримати ручку в руці (“Ручка тримається першими фалангами трьох пальців (великого, вказівного, середнього) на відстані 2-2,5 см від кульки (кінця пера). Авторучка з меншим кутом до паперу, кулькова ручка - а більшим, залежно від розміру кульки у стержні. Найкраще, якщо вона має трикутну форму, де для кожної фаланги є своя грань. Пальці при цьому не находять один на одного і не сповзають по ручці вниз.”);

-​ алфавітну назву записуваної букви, її звукове значення;

-​ кількість елементів, з яких вона складається, їх назву(скажімо, “ - це коротка пряма похила лінія зі штрихом угорі ліворуч, внизу – праворуч) та алгоритм написання кожного з елементів і букви в цілому;

-​ правила культури письма й поведінки на уроці тощо;

по-третє, така кількість ліній стомлює зір дитини, стримує формування в неї вміння орієнтуватися в робочому рядку, на сторінці зошита;

по-четверте, вимога орієнтуватися під час письма на ряд ліній викликає в учня страх вийти за їх межі, невпевненість у собі, що не сприяє розвитку темпу письма школярів. Окрім того, концентрація уваги дитини на назвах та розміщенні ліній у зошиті відволікає її від аналізу та синтезу графічного образу літер і є однією з причин допущення школярами графічних помилок;

по-п'яте, необхідність переходу учнів 3 класу на письмо в зошитах з графічною сіткою № 3 потребує їх переучування, у наслідок чого, як показує досвід, спостерігається значне погіршення почерку навіть у тих третьокласників, які в 1-2 класах, у порівнянні з іншими учнями, писали найкраще. А тому можна припустити, що використання в 1 класі зошитів з графічною сіткою № 1 є однією з штучних перешкод (!) на шляху формування в молодших школярів графічних навичок письма;

по-шосте, прагнення формувати у дітей за допомогою зошита з графічною сіткою № 1 схожих почерків є п р о т и п р и р о д н и м.